Чому Туреччина блокує прохід мінних тральщиків для України?

Анкара намагається позбавити росію можливості і навіть приводу вимагати перегляду правил проходу чорноморських проток

Neue Zürcher Zeitung, Швейцарія

Географічний сусід України та потужний геополітичний гравець Туреччина відіграє важливу, хоча й складну та не завжди позитивну роль у забезпеченні інтересів України в Чорноморському регіоні. Авторитарне керівництво держави на чолі з президентом Реджепом Тайїпом Ердоганом відстоює насамперед інтереси турецького правлячого класу і пропрезидентської еліти, а також власні міжнародні економічні й політичні преференції Туреччини. Вигідне геостратегічне положення країни, що має право контролювати чорноморські протоки Босфор і Дарданелли між Середземним і Чорним морями, фронтирна позиція Туреччини між Європою та мусульманською Азією, членство в НАТО, а також економічні, політичні та військові впливи Анкари на країни Чорноморського регіону використовуються керівництвом Туреччини для просування власної егоїстичної позиції, спрямованої на домінування в регіоні.

При цьому позиція Туреччини стосовно війни росії проти України залишається непевною, детермінованою національними інтересами та особистими поглядами і пріоритетами керівництва в Анкарі. Реджеп Тайїп Ердоган намагається відігравати відразу декілька ролей, використовуючи геополітичні переваги Туреччини у регіоні, створюючи залежності між провідними гравцями світу та розраховуючи на зиски для себе та своєї країни у майбутньому.

Впливове швейцарське видання Neue Zürcher Zeitung надрукувало статтю власного кореспондента у Стамбулі Фолькера Пабста (Volker Pabst) з висвітленням позиції Туреччини щодо важливого для України питання допуску до Чорного моря кораблів для розмінування морської акваторії. Туреччина загалом стурбована проблемою мін в Чорному морі, зазначає швейцарське видання. Водночас Анкара відмовляється пропустити два британські мінні тральщики, які прямують до України.

Наслідком нападу росії на Україну стало різке зростання небезпеки від російських морських мін для судноплавства в Чорному морі. Це стосується не лише територіальних вод двох ворогуючих держав, а й усієї акваторії Чорного моря. Адже, якщо морська міна зривається з якірного кріплення, океанські течії можуть віднести її на сотні кілометрів.

Ще у квітні 2022 року міни виявили поблизу Босфору. Плавучі мінні загородження також знаходили біля берегів Румунії та Болгарії, а нещасні випадки трапляються знову і знову. Останній інцидент стався наприкінці грудня 2023 року, коли зафрахтоване вантажне судно натрапило на міну на шляху до гирла Дунаю.

Міни становлять небезпеку для міжнародного морського судноплавства. На знімку: контрольований підрив морської міни біля болгарського портового міста Бургас.
Джерело: Hristo Rusev / Getty

У проході кораблів через Босфор відмовлено

Від початку 2024 року Туреччина прийняла два важливих рішення з приводу судноплавства в Чорноморському регіоні. Минулого тижня міністр оборони Туреччини Яшар Гюлер разом зі своїм румунським колегою та заступником міністра оборони Болгарії підписали у Стамбулі угоду про формування протимінної оперативної групи під спільним командуванням. Кожна з трьох країн НАТО планує надати до складу цієї групи по три мінних тральщики.

Примітно, зазначає швейцарське видання, що лише за декілька днів до підписання угоди у Стамбулі Туреччина відмовила у дозволі увійти в Чорне море двом британським тральщикам класу Sandown, які Лондон запланував поставити для ВМС України. Для обґрунтування свого рішення Анкара послалася на Конвенцію Монтре, договір від 1936 року, який регулює прохід через чорноморські протоки. За Конвенцією Монтре, військовим кораблям воюючих держав заборонено проходити через Дарданелли та Босфор, тобто між Середземним і Чорним морями. Незабаром після нападу росії на Україну в лютому 2022 року Анкара заявила, що застосовуватиме відповідні правила на час конфлікту.

Чорноморські протоки Босфор і Дарданелли.
Джерело: Daily Mail

За вільне судноплавство в Чорному морі

Швейцарське видання підкреслює, що те, що Туреччина, з одного боку, виступає з ініціативою ліквідації морських мін в акваторії Чорного моря, а з іншого — відмовляє у проході чорноморськими протоками мінним тральщикам з Великої Британії, тільки виглядає протиріччям. Обидва ці кроки випливають із принципів чорноморської політики Туреччини.

Анкара від початку російсько-української війни виступає за вільне комерційне судноплавство в Чорному морі, що є для Туреччини важливим економічним фактором. Анкара також відіграла центральну роль у переговорах щодо так званої зернової угоди, яка забезпечувала безпечний прохід вантажних суден із сільськогосподарськими товарами з українських портів регіону Великої Одеси до Босфору.

Після того, як росія відмовилася продовжувати зернову угоду, був встановлений новий маршрут уздовж узбережжя Румунії, Болгарії та Туреччини. У територіальних водах цих трьох країн-членів НАТО судна знаходяться під надійною охороною від російських атак. При цьому москва погрожувала, що розглядатиме будь-яке судно, що прямує до або з українського порту, як законну військову ціль.

Анкара відкидає посилення ролі НАТО

Подальший внесок у безпеку судноплавства в Чорноморському регіоні є завданням нещодавно створеної тристоронньої протимінної оперативної групи. З точки зору Туреччини, співпраця з двома партнерами по НАТО — Румунією та Болгарією — жодним чином не означає, що західному військовому альянсу слід надати більшу роль у Чорному морі. Для Анкари безпека регіону — це насамперед питання сусідніх держав регіону, підкреслює Neue Zürcher Zeitung. Це стосується і нинішньої російсько-української війни.

Туреччина, щоправда, також не зацікавлена і в домінуванні росії в Чорному морі. Саме тому вона активно підтримує Україну після російської анексії Криму у 2014 році. Однак Анкара відкидає інтернаціоналізацію архітектури безпеки у регіоні. Відносно слабкі у військовому плані країни-сусіди Туреччини Румунія та Болгарія, з іншого боку, закликають до більш активної участі НАТО в Чорноморському регіоні і, таким чином, опосередковано — до послаблення правил Конвенції Монтре.

Ці відмінні точки зору знайшли підтвердження минулого тижня, коли у міністерстві оборони Румунії заявили, що інші країни також могли б взяти участь у міжнародній ініціативі з розмінування. Турецький міністр оборони Яшар Гюлер, однак, заперечив таку можливість, підкресливши, що до оперативної групи можуть входити лише кораблі сусідніх держав регіону.

Туреччина, Румунія і Болгарія підписали угоду про очищення Чорного моря від плавучих мін.
Джерело: Reuters

Конвенція Монтре вважається гарантом стабільності

Позиція Туреччини пояснюється, з одного боку, зростаючими претензіями на створення незалежного геополітичного полюсу сили. Той факт, що НАТО є гарантією безпеки Туреччини, активно нею використовується. Однак Анкара не готова підпорядковувати власні стратегічні інтереси інтересам інших країн Альянсу, насамперед Вашингтону. Конвенція Монтре значно обмежує вплив на політику Туреччини нечорноморських держав.

Але, зазначає швейцарське видання, мабуть, ще більш важливим є те, що Туреччина намагається уникнути відкритого конфлікту з росією. Для москви посилення присутності НАТО в Чорному морі — це червоне світло. Саме тому вона наполягає на дотриманні вимог Конвенції Монтре. Суворо дотримуючись умов Конвенції, Анкара намагається позбавити росію можливості і навіть приводу вимагати перегляду правил проходу чорноморських проток.

Підготував Сергій Польовик